Народився Б. Балінський у родині освітян. Сім’я проживала в центрі міста, у великій квартирі. Двоє дітей отримали добре виховання, їм було прищеплено любов до поезії, історії, музики. З дитинства Борис захоплювався українськими народними піснями. Канікули діти проводили в селі Северинці за 80 кілометрів від Києва. Тут жив їхній дід по материній лінії, священик, якого після приходу радянської влади було розстріляно енкаведистами. Якось дід подарував онукові книгу про колекціонування метеликів, що визначило майбутнє Бориса Балiнського.
У 1923 р. вiн вступає до Київського університету, де студіює зоологію. У 1925 р. друкує свою першу наукову статтю, а вже у 1932 р. виходить у світ його перша монографія українською мовою «Про розвиток ембріона з яйця». Наступного 1933 року Борис Балінський стає професором ембріології в університеті та одночасно заступником директора Інституту зоології Всеукраїнської академії наук (ВУАН), а саме — свого вчителя, академіка ВУАН Івана Шмальгаузена.
Наукова кар’єра Б. Балінського обіцяла бути успішною. І в особистому житті все складалося добре: у 1928 р. молодий науковець одружився з Катериною Сингаївською. У 1934 р. в сім’ї Балінських народився довгоочікуваний син, якого на честь діда назвали Іваном. Але на Україну вже насувалася зловісна хмара репресій.
У 1936 р. заарештовують дружину Балінського зі стандартним обвинуваченняс в «антирадянській діяльності» і відправляють до таборів на 18 місяців. І це при тім, що в неї була дворічна дитина. Самого вченого позбавляють посади і звільняють з роботи. Йому вдалося влаштуватися в Медичний інститут у Києві, який було засновано в 1921 р. Тут учений зміг продовжувати свої наукові експерименти. Але з початком Великої Вітчизняної війни інститут евакуювали до Харкова. Переїхав туди разом із дружиною (яку звільнили в березні 1939 р. з таборів) і Борис Балінський. Він отримує посаду професора зоології. Але в 1943 р. його дружина помирає — далося взнаки пережите у сталінських концтаборах.
Разом із своєю матір’ю та дев’ятирічним сином Б. Балінський через деякий час переїздить до Познані (тоді — територія Польщі, що була під окупацією німців). Тут учений влаштувався на роботу в Інститут рибного господарства. До кінця війни йому доводилося ще кілька разів змінювати місце проживання.
Загалом, Борис Балінський мріяв потрапити до царства фауни і флори африканського континенту ще з дитинства, відтоді, як дідусь зробив йому отой пам’ятний подарунок — альбом з екзотичними метеликами. Саме тут, уже через п’ять років після прибуття у ПАР, Балінський очолив кафедру зоології Йоганнесбурзького університету. У 1956 р. він їде в наукове відрядження до США, в Єльський університет, де знайомиться з всесвітньо відомими вченими у галузі біології докторами Паладе і Портером з Рокфеллерського інституту в
Учений написав понад 130 наукових праць, із них 22 — українською мовою. Його наукова праця про розвиток земноводних у 1984 р. була відзначена як найбільш цитована робота в світі в цій галузі науки. Світове визнання одержав і його підручник «Вступ до ембріології», що вийшов у 1960 р. Згодом книгу перевидавали ще сім разів англійською, по два рази японською та італійською й один раз іспанською мовами. Це був найпопулярніший і найпоширеніший підручник з ембріології у світі.
Аж до 1987 р. Борис Балiнський очолював кафедру зоології Йоганнесбурзького університету (в якому з 1965 по 1967 рік був деканом біологічного факультету). Впродовж одинадцяти років очолював
У 1966 р. Б. Балінського було обрано президентом Ентомологічного товариства Південної Африки. Він відкрив і описав декілька видів комах, а останні роки наукової діяльності присвятив генетичним дослідженням метеликів.
Борис Балінський помер у перший день вересня 1997 р., не доживши
ПОСИЛАННЯ:
Шендеровський Василь. Африка, метелики і Київ. — Україна молода, № 170 за 15.09.2005.
