Пилип Коновал

XX ст. → Канада → Військо Повний текст

Коновал Пилип (25.03.1887, с. Кутківці Чемеровецького р-ну Хмельницької обл. — 03.06.1959, м. Халл, провінція Квебек, Канада) — військовий, кавалер найпочесніших військових нагород Великобританії і Канади за особливу відвагу під час бойових дій.

У молодості П. Коновал спочатку був землеробом, потім організував власну каменярню. У 1908 р. мобілізований в російське військо, де був інструктором рукопашного багнетного бою. Незважаючи на делікатну фізичну статуру, від природи був наділений незвичайною мужністю й героїзмом. За свої подвиги був нагороджений Георгіївським хрестом IV ступеня.

Відбувши військову службу в російській армії, П. Коновал у 1912 р. повернувся додому, але незабаром, щоб утримати сім’ю, змушений був поїхати на заробітки. У 1913 р. через Владивосток дістався канадського міста Ванкувер.

З початком Першої світової війни вирішив вступити до Канадського експедиційного корпусу, який згодом ввели до складу британської армії, що вела бойові дії проти кайзерівської Німеччини. 21 серпня 1917 р. капрал Пилип Коновал зі своїм артилерійським батальйоном опинився затиснутим у кліщі біля французького міста Ланс. Безперервний кулеметний вогонь ворога не давав змоги навіть підняти голови. Саме тут П. Коновал проявив свої героїчні риси — сам здійснив три вдалих вилазки до німецьких бойових позицій, в рукопашному бою знищив 19 ворожих вояків і три кулеметних гнізда. Фактично, П. Коновал один змінив ситуацію на цій ділянці фронту на користь британських військ.

Уже в своєму шанці, під час рапорту офіцерові, в його обличчя влучила випадкова куля. Відтоді довелось йому носити дві метелеві відзнаки: орден і кулю, одну — на грудях, а другу — на обличчі. Про подвиг Коновала писала преса. І ось, 15 жовтня 1917 р., перед Букінґемським палацом у Лондоні на великому військовому параді король Ґеорґ V, потискуючи невисокому на зріст подолякові руку, нагородив його Хрестом Вікторії — найвищою і найпочеснішою нагородою Британської імперії. При тому король сказав: «Ваш подвиг є найвідважнішим і непорівняльним у моїй армії. Прошу особисто прийняти мою подяку».

Цю відзнаку заснувала королева Вікторія у 1856 р. як найвищу нагороду за відвагу і хоробрість під час бойових дій у Британській імперії та країнах співдружності. Орден є одночасно найвищою військовою відзнакою Канади. Він відлитий із бронзи трофейної російської гармати, яку захопили анґлійці в останньому бою Кримської війни 1853—1856 рр. у Севастополі. Кожен хрест є іменним, із викарбуваною датою подвигу. Досі за понад 150 років цією відзнакою нагородили чи не тисячу вояків. Серед них тільки 94 — канадці. Власники цієї нагороди, за неписаною традицією, не вдягають інших бойових відзнак, бо Хрест Вікторії є доказом особливої хоробрості і не потребує іншого підтвердження. При зустрічі з кавалерами ордена англійські королі мусять вітатися і віддавати честь першими. П. Коновал — єдиний українець, нагороджений Хрестом Вікторії (Victoria Cross) /

Після тяжкого поранення Коновал служив і далі. Його ще не раз відзначали орденами. У 1919 р. він був нагороджений медаллю Перемоги (Victori medal), у 1920 р. — Британською військовою медаллю (British War Medal). Він був помічником військового аташе при посольстві Великобританії, служив у Канадському лісничому корпусі. Згодом, разом з іншими українцями, був у Канадському сибірському експедиційному війську, що його готували до боїв із більшовиками. Там його звела доля із Василем Енґельґардтом, нащадком поміщика, у якого служив Тарас Шевченко. Потім Коновал вступив до генерал-губернаторської піхоти в Оттаві.

Звільнившись почесно з армії, П. Коновал зазнав певних труднощів, зокрема проблем із здоров’ям, які в більшості були наслідками воєнних поранень. Але до 1928 р. він почав відбудовувати своє життя: записався до Генерал-губернаторської гвардійської піхоти в Оттаві та одружився вдруге у 1934 р. з удовою Жюлєт Ледюк-Оже (його перша дружина Анна і їхня дочка Марія пропали в Україні під час сталінського терору.) Завдяки старанням майора Мілтона Фавлера Ґреґґа, який теж здобув Хрест Вікторії і служив у Генерал-губернаторській гвардійській піхоті й приставом у Парламенті (1934—1944), П. Коновал одержав роботу молодшого доглядача в Палаті громад. Хоча ця робота була доволі скромною, але він був вдячний за неї в роки депресії. Згодом його призначили особливим сторожем Кімнати № 16, в якій прем’єр-міністр мав свій офіс. Інші могли оплакувати його низький стан, але сам П. Коновал мав оптимістичніше ставлення до життя.

У 1953 р. 360-й відділ Королівського канадського легіону в м. Торонто голосуванням обрав П. Коновала своїм патроном.

П. Коновал здобув ще одне відзначення, коли його запросили на церемонію в Лондоні з нагоди сторіччя з заснування ордена Хреста Вікторії.

25 червня 1956 р. Коновала та 300 інших солдатів з усього світу, які одержали Хрест Вікторії, запросили на чай, що його влаштував британський прем’єр-міністр сер Антоні Іден у Вестмінстері. 26 червня він узяв участь у параді в Гайд-парку, яку прийняли її Величність королева Єлизавета і принц Філіпп, після чого відбулося прийняття. На фотографії того часу Коновал сидить посередині переднього ряду канадців, які одержали Хрест Вікторії, герой серед героїв.

Пилип Коновал помер на 72 році життя. Його Хрест Вікторії та інші медалі були довірені Богданові Панчукові, канадському українському ветеранові, який служив у канадських військово-повітряних силах під час війни і який став керівним членом товариства канадських українських ветеранів. Ці медалі згодом придбав Канадський військовий музей, де вони досі знаходяться. Коновала поховав його полк з усіма військовими почестями з Української католицької церкви Івана Хрестителя на цвинтарі Нотр Дам в Оттаві. Його дружину, яка померла на 87 році життя, поховано поруч нього 3 березня 1987 р.

Героя Першої світової війни Пилипа Коновала в Канаді визнали національним героєм та покровителем елітного підрозділу війська — Легіону Онтаріо.