Тарас Шевченко

XIX ст. → Україна, Росія → Образотворче мистецтво

Шевченко Тарас Григорович (9. 03. 1814, с. Моринці Звенигородського повіту Київської обл. [тепер Черкаська обл. ] — 10. 03. 1861, Петербург) — борець за звільнення українського народу від суспільного гніту, видатний український поет, живописець зі світовою славою, академік з гравірування.

Народився у кріпацькій сім’ї. Незабаром після його народження сім’я переїхала до сусіднього села — Кирилівки, де минули дитячі роки майбутнього поета. Коли Тарасові виповнилося чотирнадять років, померла його мати. Через два роки не стало й батька. Лишившись сиротою, хлопець вимушений був піти у найми. Працював у місцевих дяків, у них навчався й грамоті, а головне — отримав перші уроки малювання. У віці чотирнадцяти років, коли настав час відробляти панщину, Тарас потрапив у маєток місцевого пана Енгельгардта, де виконував обов’язки «кімнатного живописця». З осені 1828 р. до початку 1832 р. з сім’єю свого пана перебував у Вільні, де відвідував лекції відомого європейського портретиста Ф. Лампі та професора Віленського університету Я. Рустемаса.

У 1831 р. пан Енгельгардт переїхав до Петербурга і взяв з собою і Тараса Шевченка. Бажаючи виховати гарного дворового художника, віддав його в науку до живописця Ширяєва. Разом з ішншими учнями цього художника Шевченко брав участь у розписі Великого, Олександрівського та Михайлівського теарів Петербурга. На цей же час припадають його перші поетичні спроби. У липні 1835 р. він знайомиться з художником з України І. Сошенком, який, помітивши обдарування юнака, ввів його до «малоросійського» товариства столиці. Там Тарас Шевченко познайомився з Є. Гребінкою, В. Григоровичем, О Венеціановим.

22 квітня 1838 р. К. Брюллов, В. Жуковський і М. Вільєгорський викупили Тараса Шевченка з кріпаччини. Для цього К. Брюллов намалював портрет Жуковського, який за 2 500 карбованців (ціна, яку вимагав Енгельгардт за викуп) був проданий царській родині. Отримавши свободу, Тарас Шевченко став стипендіатом Товариства заохочення художників, продовжував відвідувати заняття в Академії мистецтв. Маючи доступ до величезної бібліотеки К. Брюллова, він наполегливо займався самоосвітою, відвідував салони столичної інтелігенції, брав участь у літературно-мистецьких вечорах. У 1840 р. вийшла перша книжка поета під назвою «Кобзар», яка принесла поетові всенародну любов, а згодом і світову славу. Окремими виданнями з’являються поеми «Гайдамаки» (1841), «Гамалія» (1844). У 1842 р. Тарас Шевченко за мотивами своєї поеми «Катерина» створив однойменну картину.

У середині травня 1843 р. під час відпустки в Академії мистецтв поет вирушив в Україну. У Києві познайомився з П. Кулішем і М. Максимовичем.

У 1845 р. Т. Шевченко закінчив Академію мистецтв, у стінах якої він упродовж навчання був тричі нагороджений срібною медаллю 2 ступеня. Отримавши звання художника, він знову їде в Україну, де стає співпробітником Київської археографічної комісії, у складі якої подорожує Україною, збирає фольклорні та етнографічні матеріали, змальовує історичні та архітектурні пам’ятки. На київських літературних вечорах поет зустрівся з членами таємної політичної організації Кирило-Мефодіївського братства, до якого вступив у 1846 р. На початку 1847 р. Шевченка затвердили на посаді вчителя малювання в Університеті святого Володимира в Києві. У квітні 1847 р. членів Кирило-Мефодіївського братства, у тому числі й Тараса Шевченка, заарештували й під вартою відправили до Петербурга. Там, в період попереднього ув’язнення, він створив поетичний цикл «В казематі». Покаранням для поета стало заслання до Орської фортеці, де він мав відбувати солдатську службу в Орській фортеці. Цар особисто заборонив йому писати і малювати. Тарас Шевченко порушив цю заборону й продовжив займатися творчістю. Він писав свої «захалявні книжечки», робив замальовки, створив автопортрет. Згодом написав поеми «Княжна», «Варнак», «Іржавець», «Чернець», «Москалева криниця», низку віршів.

Після численних клопотань друзів у 1857 р. поета звільняють із заслання. Оскільки йому було заборонено жити у Петербурзі та Москві, він переїхав до Нижнього Новгорода, де мешкав під пильним наглядом поліції. Тут поет написав поеми «Неофіти», «Юродивий», триптих «Доля», намалював понад 20 портретів і архітектурних рисунків. На початку 1858 р. дістав дозвіл жити у столицях. Після повернення до Петербурга Академія мистецтв надала йому майстерню. У 1858 р. Шевченко втретє (і востаннє) відвідав Україну, де мріяв купити хату. У 1860 р. отримав звання академіка з гравірування.

В останні роки життя далося взнаки спричинене засланням різке погіршення здоров’я. Помер 10 березня 1861 р. Спочатку його поховали на Смоленському кладовищі у Петербурзі, а пізніше прах великого українця було перевезено в Україну і перепоховано на Чернечій горі в Каневі.

ПОСИЛАННЯ: Видатні постаті України: Біограф. довід. / Г. В. Щокін, М. Ф. Головатий. В. А. Гайченко та ін. — 2-ге вид., допов. — К.: МАУП; Книжкова палата України, 2007. — С. 1393—1396.