Юрій І Львович

XIII ст. → Київська Русь → Княжа доба → Князі та князівни

Юрій І Львович (24.02.1252—24.04.1308) — князь бельзький і галицько-волинський, король Русі.  Син галицько-волинського князя Лева Даниловича та Констанції, дочки угорського короля Бели ІV. Онук волинського та галицького князя, короля Русі Данила Галицького.

У 1269—1301 рр. князював на Холмщині й Підляшші. Після смерті батька об’єднав у 1301 р. під своєю владою усі  землі  Галицько-Волинського князівства зі столицею у Володимирі. За князювання Юрія Львовича Польща відвоювала  у 1302 р. Люблінську землю, а Угорщина — частину Закарпаття. Проте внутрішнє становище князівства у цей період було стабільним, воно зазнало розквіту і економічного добробуту, мало широкі міжнародні зв'язки.

Зокрема Юрій Львович тримав союз з Куявською династією польських князів; був одружений з Євфимією, дочкою куявського князя (Польща) Казимира Конрадовича, сестрою Владислава Локетка.

Його заходами засновано в 1303 р. Галицьку митрополію, до складу якої увійшли єпархії: Володимирська, Галицька, Перемишльська, Луцька, Холмська, Турівська. Імовірно, що в цей період столиця Юрія (Володимир-Волинський) першою з волинських міст дістала магдебурзьке право (відомий пізніший лист від володимирської самоврядної громади до купців німецького міста Штральзунда, датований 1324 р.). У 1312—1313 рр. угорські феодали висували Юрія Львовича претендентом на угорський престол. Юрій Львович, бажаючи підкреслити могутність Галицько-Волинської держави і наслідуючи свого діда Данила Галицького, прийняв титул "короля Русі".

По смерті Юрія Львовича закінчився розквіт Галицько-Волинського князівства.


ЗОБРАЖЕННЯ:

Портрет (уявний) Юрія І Львовича.