Федір Кушнерик

XX ст. → Україна → Музика

Кушнерик Федір Данилович (19.09.1875, м-ко Багачка Миргородського пов. Полтавської губ., тепер смт Велика Багачка Полтавської обл. — 23.07.1941, там само) — народний співак-кобзар.

Народився в селянській сім’ї. Осліп у семирічному віці; самостійно навчився грати на скрипці та фісгармонії. З 1909 р. навчався в кобзаря М. Кравченка. Кобзарював на Полтавщині (міста Кременчук, Лубни, Миргород, Пирятин, Полтава, Хорол). Зазнав переслідувань від поліції за виконання волелюбних пісень, зокрема на тексти Т. Шевченка. Співав пісні про похорон поета в Каневі «Сподівалися Шевченка» і «На високій дуже кручі» (остання — І. Кучугури-Кучеренка). У 1939 р. брав участь у Республіканській конференції кобзарів та лірників у м. Києві; того ж року прийнятий до Спілки письменників УРСР.

Талановито виконував думи («Маруся Богуславка», «Олексій Попович», «Самійло Кішка», «Про сестру та брата», «Три брати азовські», «Федір безрідний, бездольний», «Хмельницький та Барабаш»), історичні пісні («Сава Чалий», «Козак Нечай», «Ой Морозе, Морозенку»), пісні на слова Г. Сковороди, Т. Шевченка, С. Руданського, жартівливі та сатиричні пісні, за які теж переслідувався поліцією. Складав власні твори; й можливо (як мовиться — «не з доброї волі») у деяких своїх піснях 1920—1930-х рр. («Дума про Леніна», «Пісня про піонера Павлуся», «Про трактори» та ін.) віддав данину радянській тематиці та ідеології.

Творчість кобзаря дістала високу оцінку М. Грінченка, М. Рильського,

О. Сластіона, П. Тичини та інших провідних діячів української культури.

ПОСИЛАННЯ: Митці України. Шевченківській словник. — Т. 1. — К., Головна редакція УРЕ. — 1976. — С. 339.