Олександр Поль

XIX ст. → Україна, Російська імперія → Природничі науки

Поль Олександр Миколайович (01.09.1832, с. Малоолександрівка Верхньодніпровського пов. Катеринославської губ., тепер Дніпропетровська обл. — 26.07.1890) — український дослідник-археолог німецького походження, верхньодніпровський поміщик, шляхтич, краєзнавець і підприємець, меценат, нащадок гетьмана П. Полуботка.

Народився в родовому маєтку в сім’ї Миколи Поля — відставного підпоручика німецького походження. Мати — Ганна Павлівна Малама — була з роду Полетиків.

У 1850 р. закінчив Полтавську гімназію поміж найкращими учнями. Восени 1850 р. склав 11 іспитів до Дерптського університету і вступив на 2-ий навчальний семестр. Протягом декількох місяців у 1853—1854 рр. втратив спочатку матір, а потім батька. Влітку 1854 р. на деякий час приїздить додому, щоб прийняти на себе спадок, який залишив батько. У 1857 р. він придбав 1350 десятин землі біля сіл Олександропіль і Приют. За десять років О. М. Поль перетворив свій маєток на прибуткове господарство. Тут були кінний і цегляний заводи, а ще завод великої рогатої худоби.

До суспільно корисної праці О. Поля покликали реформи часів правління Олександра ІІ. У 1858—1859 рр. як депутат від Верхньодніпровського повіту він ібрав участь у роботі Катеринославського губернського комітету з улаштування селянського побуту, а як депутат від Катеринославської губернії — у роботі редакційних комісій у Санкт-Петербурзі. Починаючи з 1866 р. і до кінця життя, з невеликими перервами, був гласним Верхньодніпровського повітового і Катеринославського губернського земств. Саме тут розгорнувся його талант громадського і суспільного діяча. У складі земства Поль брав участь у різноманітних комісіях, робота яких була спрямована на покращення становища всього населення Катеринославської губернії. Неодноразово обирався попечителем Саксаганського ремісничого училища, 1-го реального училища і богоугодного закладу м. Катеринослава. У рамках земства відбувалася його служба на посаді мирового почесного судді. У цьому ранзі він служив із перервами з 1869 р. до самої смерті. Земство Поль використовував як трибуну, завдяки чому спромігся, до прикладу, довести місцевій і центральній владі необхідність спорудження в Катеринославі мосту через Дніпро, а згодом і залізниці, яка зв’язала донецьке вугілля і криворізьку руду.

Й саме дослідженню криворізького залізорудного родовища О. Поль присвятив 15 років життя і витратив понад 150 тисяч карбованців, переважно взятих ним у кредит. Це настільки підірвало його матеріальний і фізичний стан, що оговтатися після цього він уже не зміг. Але в 1881 р., ще за життя Поля, промисловий видобуток руди у Кривому Розі було таки розпочато.

Поль заснував у Катеринославі краєзнавчий музей, пізніше названий його ім’ям.

У1889 р. дворянськими зборами Катеринослава розглядалося питання про встановлення зажиттєвого пам’ятника Полю за те, що він «пожвавив край і воскресив місто Катеринослав».

У 1890 р. деякі зі значних кредиторів Поля вирішили опротестувати його векселі. Грошей, які треба було віддати за цими векселями, він не мав і взяти їх було ніде. Й лише заступництво предводителя губернського дворянства Струкова і губернатора Батюшкова врятували Поля від ганьби, якої він як дворянин не пережив би. Та все одно тягар душевних і життєвих хвилювань вкоротив йому віку: у тому ж році Олександр Поль раптово помер від розриву серця.

ПОСИЛАННЯ: Кочергін І. О. М. Поль і Катеринославське губернське земство//Бористен. — 2001. — № 3. — С.19—20. Поль Олександр Миколайович//УРЕС. — 2-ге вид. — К., 1987. — Т.2. — С.723.