Ковінька Олександр Іванович (справжнє прізвище Ковінько; 13.01.1900, с. Плоске, тепер Решетилівського р-ну Полтавської обл. — 25.07.1985, м. Полтава) — сатирик і гуморист, фейлетоніст, в’язень радянських таборів «за приналежність до антирадянської терористичної організації українських націоналістів».
Народився в селянській сім’ї. Закінчив двокласне училище і з дванадцяти років пішов у найми. У 1917 р. склав екстерном іспити за чотири класи гімназії. Українську революцію зустрів із захопленням. Під час громадянської війни пережив чимало перипетій: перебував у повстанському загоні, бився з денікінцями і потрапив у їхній полон, побув червоноармійцем і петлюрівцем. По війні повернувся додому, працював секретарем сільради, пройшов курси інструкторів-лекторів Авіахіму, заочно навчався в Полтавському інституті народної освіти. З 1928 р. професійно займався журналістикою як фейлетоніст газети «Більшовик Полтавщини». Друкувався в журналах «Червоний Шлях», «Всесвіт», «Плуг», «Червоний перець». Його фейлетонів і гуморесок, як вогню, боялись бюрократи, хабарники, кар’єристи. У 1929 р. вийшла перша збірка гуморесок «Індивідуальна техніка», у 1930 р. — друга збірка «Колективом подолаємо». Після цього літературна діяльність перервалася на два десятиліття. У жовтні 1934 р. О. Ковінька був заарештований за звинуваченням у належності до антирадянської терористичної організації українських націоналістів-боротьбистів і засуджений до 10 років виправно-трудових таборів. Звільнившись без права повернення на Україну, жив у Якутії. Там у 1950 р. був заарештований удруге і повернений у Нагаєво поблизу Магадана, де працював економістом в автоколоні. Після реабілітації в 1956 р. повернувся на батьківщину.
Опублікував понад 30 книг сатири й гумору, серед них: «Ось не грайте на нервах…» (1958 р.), «Кутя з медом» (1960 р.), «Цвьох — і ваших нєт!» (1961 р.), «Коти і котячі хвости» (1963 р.), «Новели про химери (1965 р.), „Чарівні місця на Ворсклі“ (1968 р.), „І таке буває“ (1972 р.), „Як воно засівалося“ (1979 р.). Постійно друкувався в журналах „Перець“, „Україна“, „Прапор“, „Жовтень“, вміло відтворював смішне в побуті. Письменник виробив власний стиль неквапливої, іронічної, мудрої оповіді, побудованої на фольклорно-розмовній основі. Поряд із літературною, займався громадською працею, з 1965 р. був депутатом Полтавської міськради. У 1970 р. нагороджений орденом „Знак пошани“. Двотомники вибраних творів виходили в Києві у 1970 та 1980 рр. У 1992 р. на будинку, в якому жив О. Ковінька, встановлено меморіальну дошку.
ПОСИЛАННЯ: Білоусько О. А., Єрмак О. П., Ревегук В. Я. Новітня історія Полтавщини (І пол. ХХ ст.). — С.201.
