Олексій Кирилович Алчевський (1835, м. Суми — 07.05.1901, м. Петербург, Росія) — купець, промисловець і банкір.
Чоловік Х. Д. Алчевської, батько Григорія, Івана та Христини Алчевських. З сім’ї дрібного купця, торговця бакалійними та колоніальними товарами. Закінчив Сумське повітове училище, в 1862 р. переселився у Харків. Починав свою кар’єру підприємця як власник невеличкої чайної крамниці. Але відомим у ділових колах півдня Росії став у 1868 р., коли заснував і очолив правління Харківського торгового банку. Цей банк був першим у Росії приватним акціонерним банком. У подальшому, в 1870 р., Алчевський бере участь у створенні Харківського земельного банку і до 1901 р. — голова його правління. Сам Алчевський великими капіталами не володів, але він зумів все вдало організувати. З часом у нього з’явився контрольний пакет акцій. Олексій Кирилович фактично став повним розпорядником обох банків, які обслуговували різні його підприємства. Банківський бізнес допоміг Алчевському стати великим землевласником. На своїх землях він у 1875 р. заснував гірничо-промислове товариство, правління якого розміщувалося в Харкові. Фінансував гірничозаводську промисловість Донбасу. Заснував кілька потужних гірничопромислових підприємств, у 1879 р. — Олексіївське товариство, а у 1895 р. взяв активну участь у створенні Донецько-Юр’ївського металургійного товариства (з правлінням у Петербурзі), входив до його дирекції. У роки промислового піднесення (90-ті XIX ст.) підприємства Алчевського залучали також іноземних інвесторів, зокрема, у 1897 р. — російсько-бельгійське АТ «Російський провіданс» у м. Маріуполь (тепер у Донецькій обл.). Наприкінці XIX ст. власність О. Алчевського оцінювалася в 30 млн рублів Був помітною особистістю на діловому олімпі Росії, представником південно-заводської промисловості, купцем Харківської 1-ї гільдії. Його ім’ям названо місто в Луганській обл. — Алчевськ. О. Алчевський — ініціатор створення харківського осередка «Громади». Займався також широкою громадською, культурно-просвітницькоюдіяльністю. Був відомий і як меценат: на власні кошти будував церкви, лікарні, школи. За його матеріальної підтримки виникли такі освітні заклади, як перша жіноча недільна школа, гірниче училище у Катеринославі (тепер Дніпропетровськ), харківське комерційне училище та сільскогосподарський інститут. Як приватна особа профінансував зведення у 1899 р. першого в світі пам’ятника Тарасові Шевченку. У ті часи неможливо було офіційно відкрити пам’ятник славетному українському поету, тому його встановили в саду, на території побудованої в 1893 р. садиби Алчевських у Харкові (Мироносицький провулок). Пам’ятник було виконано з дорогого білого мармуру. Після банкрутства Олексія Алчевського садибу довелося продати, і подальша доля пам’ятника невідома. З поч. XX ст. у Росії розпочалася економічна криза, яка не оминула й підприємства Алчевського. Рятуючись від банкрутства, Олексій Кириловична-магався отримати урядове замовлення для своїх металургійних підприємств. Окрім того, він домагався у Міністерстві фінансів дозволу на випуск облігацій на 8 млн рублів під заставу свого майна. Але тодішній міністр фінансів С. Вітте відмовив йому. Причина цього не зовсім зрозуміла, адже після трагічної загибелі Алчевського (7 травня 1901 р. на Варшавському вокзалі в Петербурзі він кинувся під потяг, а за іншою версією — був там убитий; версію самогубства заперечує той факт, що Олексія Кириловича було поховано всередині огорожі кладовища) той самий Вітте і Міністерство фінансів заявили про готовність фінансувати банки Алчевського, і справи підприємства перейшли до рук Московського торгового дому братів Рябушинських.
ПОСИЛАННЯ:
http://ru.wikipedia.org/
