Юркевич Віктор Дмитрович (1899—1939) — історик, архівознавець, археолог.
Народився в м. Александрополі Еріванської губ. (нині м. Кумайрі, Республіка Вірменія) в сім’ї військового лікаря. У 1917 р. закінчив Кременчуцьке реальне училище. У 1918—1923 рр. навчався в Київському університеті (з 1921 р. — Інститут народної освіти), проходив практику у Н. Полонської-Василенко. З 1923 р. — викладач 14-ї київської трудшколи. З 1924 р. — науковий співробітник Комісії історико-географічного словника ВУАН, водночас — позаштатний науковий співробітник Археографічної комісії. У 1924—1926 рр. — кандидат в аспіранти, у 1926—1929 рр. — аспірант, у 1929—1930 рр. — науковий співробітник Науково-дослідної кафедри історії України (під керівництвом М. Грушевського). Водночас — штатний співробітник Комісії Лівобережної України (з 1926 р.), заступник секретаря Історичної секції (з 1927 р.) і член її ради (з 1928 р.). Проводив археологічні розкопки на території України (відкрив у долині р. Десни 9 стоянок доби неоліту). У 1926—1927 рр. перебував у науковому відрядженні у Москві, де працював в Архіві давніх актів (вивчав документи з історії України 2-ї половини XVII — XVIII ст., а також твори Івана Вишенського). У 1931—1933 рр. — голова Комісії козаччини і козацької доби, співробітник Археографічної комісії ВУАН, Комісії для виучування соціально-економічної історії України XVIII-XIX ст. (під керівництвом Д. Багалія). У 1932 р. призначений секретарем бригади історії промисловості та пролетаріату; під час роботи на цій посаді був звинувачений у «буржуазно-націоналістичній з проявом фашизму фальсифікації історичних подій». З 1934 р. — старший науковий співробітник Історико-археографічного інституту, з якого згодом звільнений. У 1934—1936 рр. працював бухгалтером і коректором у Молотовській райспоживспілці. У 1936 р. заарештований, але невдовзі звільнений за станом здоров’я; у 1937 р. заарештований вдруге і засуджений до 10 років таборів. Ув’язнення відбував у таборі «Воркутлаг» (м. Воркута, Російська Федерація), де й помер.
Наукові праці: «Опис решток становища кам’яної доби біля с. Боровичі» (1924); «Cелянські переходи та пограничні комісії другої половини XVIII в.» (1926); «Звенигородщина» (1927); «Харківський перепис 1666 р.», «Київський перепис 1666 р.» (обидві — 1928); «Романівка на Київщині» (1929); «Українська еміграція на Cхід і залюднення Cлобідщини за Б. Хмельницького» (1931); «Погляди академіка М. C. Грушевського на походження і розвиток феодальних відносин на Україні» (1932, неопубл.). Підготував до друку видання наукових праць М. Костомарова (т. 1—2, 1928—1930) і В. Антоновича (разом з М. Ткаченком; 1928—1930).
