Гордієнко (Головко) Кость Гордійович (р. н. невід., Полтавщина — 14.05.1733, Кам’янська Січ, тепер с. Республіканець Бериславського р-ну Херсонської обл.) — кошовий отаман Запорозької Січі, військовий і політичний діяч, дипломат.
Народився в козацько-старшинській родині. Навчався в Києво-Могилянській колегії; пізніше вступив до Війська Запорозького. Був козаком Платнирівського куреня Запорозької Січі, 12 разів обирався кошовим отаманом. Повсякчас відверто виступав проти московського гніту. У 1702 р. надіслав листа царю Петру I, в якому писав про утиски запорожців російськими воєводами, особливо після будівництва біля Чортомлицької Січі фортеці Кам’яний Затон і розміщення там російського гарнізону. Тим же мотивувалась і відмова присягнути на вірність московському царю. Незважаючи на особисту неприязнь до гетьмана І. Мазепи, у 1708—1709 рр. підтримав його державну ідею і перейшов на його бік; зокрема, при зустрічі зі шведським королем Карлом ХІІ виголосив блискучу промову латинською мовою з подякою за обіцянку оборони Війська Запорозького проти спільного ворога — Російської держави. Після погрому Запорозької Січі військами Петра І у 1709 р. перебрався на територію Кримського ханства (землі у гирлі Дніпра), де заснував Олешківську Січ, яку очолював до 1728 р. Після смерті І. Мазепи став на бік П. Орлика, в грудні 1711 р. входив до складу посольства, яке гетьман відправив до Стамбула з метою залучення Османської імперії до війни з Російською державою; брав участь у підготовці першої української конституції під назвою «Договір і постанови між гетьманом Орликом і Військом Запорозьким в 1710 році». Неодноразово залагоджував конфлікти запорожців з кримським ханом і турецьким султаном. У 1713 р. осів в Олешках (тепер м. Цюрупинськ Херсонської обл.) З 1729 р. не брав участі у політичній боротьбі. Похований на території Кам’янської Січі; могила (з унікальним кам’яним пам’ятником-хрестом) збереглася до наших днів.
