Верьовка Григорій Гурійович (25.12.1895, смт Березна Менського р-ну Чернігівської обл. — 21.10.1964, м. Київ) — музично-громадський діяч, композитор, хоровий диригент, педагог, фольклорист. Народний артист УРСР, професор, лауреат Сталінської премії і Державної премії України ім. Т. Шевченка.
Григорій Верьовка народився в родині селянина-ремісника. Любов до народної пісні, що панувала в родині Верьовки, прищеплювалася й дітям. У 10-річному віці Григорій був прийнятий до архієрейського хору в Чернігові. Навчаючись у Чернігівській духовній семінарії, з хором якої працювали відомі диригенти, він вирішив присвятити себе музичному мистецтву.
З 1918 р. Г. Верьовка назавжди пов’язує своє життя з Києвом. Тут здобуває композиторську і диригентську освіту в Музично-драматичному інституті ім. М. Лисенка, у 1919 р. розпочинається його диригентська кар’єра. Тривалий час Г. Верьовка керує учнівськими та самодіяльними хоровими колективами, що за рівнем мистецьких здобутків починають конкурувати із професійними хорами (серед них — капела-студія ім. М. Леонтовича, капела заводу «Більшовик»). Але головною справою його життя стає Український народний хор, керівником якого Г. Верьовка був до останніх своїх днів (з 1965 р. хор названий його іменем). Створений у 1943 р. з ініціативи вищого партійного керівництва держави, насамперед з політичних міркувань, як наочна антитеза твердженням «буржуазних націоналістів» про русифікацію України та загибель її народного мистецтва, хор завдяки талантові й організаторській енергії керівника перетворився на художньо самодостатній, професійно висококласний колектив. Г. Верьовка не лише органічно успадкував традиції українських хорових колективів, ансамблів народної пісні В. Верховинця, Г. Давидовського, П. Демуцького, Російського народного хору ім. М. П’ятницького та фольклорних колективів інших народів, а й виявив себе сміливим новатором цього жанру, поєднавши традиційно народну й академічну манери співу, покладаючи на багатоголосу хорову фактуру фольклорні зразки різних жанрів (включаючи традиційно сольні думи).
Доробок Верьовки-композитора вмістився у шість томів зібрання творів, включаючи кантати, сонати, романси. Але в історію культури митець увійшов насамперед як майстер хорового жанру, автор численних хорових обробок та пісень, що стали справді народними: героїко-драматичної «Клятви» (слова М. Бажана), жартівливої «Шахтарочки» (слова С. Воскрекасенка), прославної «Ой чого ти, земле, молодіти стала», що є одним з перших в українській музиці зразків «композиторської» пісні на народний текст.
ПОСИЛАННЯ:
НАРОДЖЕНІ УКРАЇНОЮ. Меморіальний альманах. У 2-х т. — К.: ЄВРОІМІДЖ, 2002. — Т. 1. — С. 324—325.
