Гунашевський Михайло Гнатович (р. н. невід., Поділля — помер після 1672) — український літописець, дипломат, церковний діяч, військовий канцелярист.
Походив з українського шляхетського роду Гунашевських. Зять генерального писаря, згодом гетьмана І. Виговського. Освіту здобув в Замойській академії в Замості. З 1646 р. стає відомим в історичних джерелах як церковний служитель. Під час Національно-визвольної війни 1646—1654 рр. служив у Генканцелярії, яку очолював І. Виговський У 1651 р. їздив у складі козацького посольства до Москви, яке від імені Б. Хмельницького просило царя Московії прийняти гетьмана з усім козацтвом й всю Україну «під високу руку» царя, у московське підданство. Учасник підготовки та проведення Переяславської ради у 1654 р. Був у числі працівників посольства, що брало участь в засіданні польського сейму, на якому ратифікували Гадяцький договір (1656). Виконував різні доручення дипломатичного характеру за часів гетьманства Виговського. Після зречення Виговським булави, полишив Київ і перебрався до Перемишля, де служив протоієреєм кафедрального собору. Увійшов в історію України і, зокрема, козацтва, як автор рукописного літописного збірника, названого згодом «Львівським літописом» (1650). Намагався відтворити історію України починаючи з 1339 р., спираючись при цьому на «Галицько-Волинський літопис». Подає досить цікаві відомості, пов’язані з козацько-селянським повстанням 1630—1631 рр. та 1637—1638 рр., а також із Визвольною війною під проводом Б. Хмельницького. Був охоронцем українського православ’я, полемізував і вів боротьбу з католицизмом і уніатством. Більшість звісток належить до 1646 р., а невелика частина висвітлює битви початкового стану національної революції та дипломатичні акції українського козацького уряду.
ПОСИЛАННЯ: Сушинський Богдан, Всесвітня козацька енциклопедія XV — початку ХХІ століть — Одеса. Видавнийчий дім «ЯВФ», — 2007.
