Кожедуб Іван Микитович (08.06.1920, с. Ображіївка Шосткинського р-ну Сумської обл. — 08.08. 1991, м. Москва, Росія) — військовий діяч, льотчик-винищувач. Тричі Герой Радянського Союзу, маршал авіації.
Народився в сім’ї незаможного українського селянина. Після навчання у Хіміко-технологічному технікумі, у 1940 р. вступив до Чугуївського військового авіаційного училища, яке закінчив напередодні війни. Як одного з найкращих курсантів І. Кожедуба було залишено на викладацькій роботі. На посаді льотчика-інструктора він залишався і після евакуації училища до Середньої Азії.
Тільки в березні 1943 р. йому вдалося домогтися відправки на фронт. Справжнє бойове хрещення льотчик отримав під час битви на Курській дузі, а першою «Золотою Зіркою» Героя Радянського Союзу був нагороджений після битви за Дніпро. На цей час на його особистому рахунку було 20 збитих літаків противника. Гучна слава про подвиги І. Кожедуба летіла по всіх фронтах. Про небезпеку у зв’язку з появою в повітрі літака радянського аса попереджали своїх пілотів німецькі радіостанції. Наприкінці 1944 р., вже під час визволення Правобережної України, на грудях героя засяяла друга зірка. Так були відзначені ще 34 особисті перемоги льотчика-винищувача в повітряних боях.
І. Кожедуба любили і поважали однополчани за простоту в поводженні, щирість душі, а також відчайдушну сміливість. Завдяки досконалому опануванню технікою пілотування та відчуттю усіх потенційних можливостей машини він здобув репутацію одного з найталановитіших пілотів, «пілота від Бога», виходив переможцем навіть із безвихідних ситуацій. Так було, наприклад, у 1944 р. під час одного з повітряних боїв, коли радянського аса атакували разом чотири «фокке-вульфи-190». Улюбленою тактикою уславленого військового пілота наприкінці війни стало проведення «вільного полювання» у складі сформованого ним «загону мисливців».
Назагал І. Кожедубом було здійснено 330 бойових вильотів, він взяв участь у 120 повітряних боях і вийшов переможцем у 62 двобоях (один із збитих ним уже в Німеччині літаків був реактивним). Траплялося, що під час одного бою льотчик знищував одразу кілька ворожих літаків, проте сам жодного разу не був збитий.
За роки війни І. Кожедуб пройшов шлях від старшого льотчика до заступника командира винищувального авіаційного полку. Надалі обіймав ряд керівних посад у Радянській армії, зокрема працював у Міністерстві оборони СРСР. У 1949 р. закінчив Військово-повітряну академію, в 1956 р. — Військову академію Генштабу. Автор мемуарів «Служу Батьківщині» та «Вірність Вітчизні».
Відео фільм «Україна і українці у другій світовій війні».
Відео фільм «Українці в авіації та космонавтиці».
Льотчик-винищувач. Тричі Герой Радянського Союзу (1944, 1944, 1945). Маршал авіації (1985).
Ас німецько-радянської війни
Народився 8 червня 1920 року в селі Ображіївка, тепер Шосткінського району Сумської області в сім’ї селянина. Українець.
Член КПРС з 1943 року.
Закінчив хіміко-технологічний технікум і Шосткінський аероклуб. В Червоній Армії з 1940 року.
В 1941 році закінчив Чугуївську військову авіаційну школу льотчиків. Служив в ній інструктором.
Іван Микитович Кожедуб, союзники назвали його після війни рос. «Русский Ахиллес»
Іван Микитович Кожедуб на фоні Ла-5 ФН (бортовий № 14)
П’ятдесят друга зірка на фюзеляжі — реактивний «мессершмідт», «секретні крила» люфтваффе. Перший в історії реактивної ери літак, збитий в повітряному бою та ще й (можна тільки уявити собі оскаженіння Герінга!) гвинтовим противником. Це сталося 15 лютого 1945 р. над річкою Одер. Кожедуб збив реактивний винищувач Me-262 унтер-офіцера К. Лянге з I./KG (J) 54. «На реактивний літак сів ас, який мав 180 збитих літаків, — згадує генерал-полковник авіації в відставці Сергій Горєлов. — Швидкість потужна. Доганяє. Особливо коли зазіваєшся, а він по прямій, без маневру йде».
Німецький ас шукав Кожедуба, полював на нього, але Кожедуб знайшов його скоріше. Реактивного «мессера» переграв не швидкістю, а одною лише майстерністю. В небі Франкфурта-на-Одері. На максимальній межі можливостей літаків, при величезних перевантаженнях вони з веденим зайшли в хвіст «мессершмідту». Титаренко — його літак був трохи вище — відкрив вогонь. Ме-262 — і це була вже паніка — тікає вліво, і тут його зустрічає Кожедуб. І гордість німецького авіапрому перетворюється у вогненну кулю.
До кінця війни гвардії майор Кожедуб здійснив 330 бойових вильотів, в 120 повітряних боях збив 62 літаки противника (сюди не входять 2 американських P-51, збиті ним весною 1945 року, які першими напали на нього, напевне прийнявши за гітлерівця). Свій останній бій, в якому збив 2 FW-190, провів в небі Берліна. За всю війну жодного разу не був збитий. Він справедливо вважається кращим асом авіації союзників.
http://uk.wikipedia.org
