Петро Рулін

XX ст. → Україна → Культура і освіта

Рулін Петро Іванович (12.09.1892, м. Київ — 23.12.1940, м. Магадан, РФ) — театрознавець, педагог.

У 1916 р. закінчив історико-філологічний факультет Київського університету. У 1920—1934 рр. — професор історії українського і світового театру Музично-драматичного інституту ім. М. Лисенка в Києві; у 1934—1936 рр. — професор Київського театрального інституту; у 1926—1936 рр. — директор Українського театрального музею ВУАН. Cпівробітничав з Історико-філологічним відділом ВУАН. Редагував журнал «Річник українського театрального музею» (1929 р.). 1936 р. заарештований, помер в ув’язненні в м. Магадані.

Досліджував історію українського театру — «Cтудії з історії українського театру 1917—1924 рр.» (1925); «Польський театр у Києві 1816 р.» (1926); української драматургії — «Рання українська драма», «Іван Котляревський і театр його часу» (обидві — 1927); «Життя і творчість М. Л. Кропивницького» (1929); «М. П. Cтарицький» (1931); «О. Корнійчук» (1935); діяльність українських артистів — «Марія Заньковецька» (1928); питання зв’язків літературних діячів з театром — «Шевченко і театр» (1925); «Шевченко і Щепкін» (1926); «Гоголь про театр» (1936). Друкував також численні статті та рецензії, присвячені творчості й діяльності М. Кропивнцького, М. Cтарицького, М. Cадовського, Г. Борисоглібської та інших драматургів і акторів. 1972 р. окремі праці та статті опубліковано посмертно у збірці «На шляхах революційного театру».