Шептицький Климентій Казимир (17.11.1869—01.05.1951) — блаженний Католицької Церкви, церковний діяч і архімандрит монахів Студійського уставу, брат митрополита Андрея Шептицького. Був послом до Галицького сейму та Віденського парламенту.
У 1913 р. вступив до монастиря Студитів. З 1918 р., ставши настоятелем, a з 1926-го ігуменом Студитів, Шептицький склав конституцію «Типікон», яку апробував Папа Пій XII. Член Українського Католицького Інституту церкви з’єднання імені митрополита Рутського (1939). Таємно іменований митрополитом Андреєм Шептицьким екзархом Росії та Сибіру (1939). У 1944 р. наступник Йосиф Сліпий іменував отця Климентія архімандритом монахів Студійського уставу. Заарештований більшовиками 5 червня 1947 р. і засуджений на 25 років. Є припущення, що Климентій Шептицький був таємним єпископом, бо висвячував в’язнів різних національностей.
Помер архімандрит у Володимирській в’язниці, похований під її стінами у попередньо викопаній ямі 3 травня 1951 р. о 3-й годині ночі. Могилу блаженного відшукати не вдалось.
Отець Климентій Шептицький був беатифікований Іоанном Павлом ІІ 27 червня 2001 р. у Львові під час офіційного візиту Святішого Отця в Україну.
