Володимир Мономах

XII ст.Київська РусьКняжа добаКнязі та князівни

Володимир Мономах (у хрещенні — Василій; 1053—19.05.1125, м. Київ) — державний діяч, князь чернігівський, переяславський, великий князь київський (1113—1125), мислитель. Син великого князя київського Всеволода Ярославича і візантійської царівни Марії-Анастасії з роду Мономахів; отримав своє прізвище від матері. Онук великого князя київського Ярослава Мудрого.

Дитинство Володимир Мономах провів у м. Переяслав-Руський (тепер Переяслав-Хмельницький Київської обл.),  де княжив його батько згідно із заповітом Ярослава Мудрого. У віці 12—13 років розпочав військову і політичну діяльність, допомагаючи батькові. Протягом життя здійснив понад 80 походів. У 1078—1094 рр. князював у Чернігові, згодом успадкував від батька престол у Переяславі, де відзначився численними походами проти половецьких ханів (перемігши їх, за власними спогадами, «без одного двадцять»). На запрошення київських бояр посів великокняжий стіл у 1113 р. Як великий князь Володимир спромігся об’єднати всю країну, рішуче припиняючи спроби автономії. У боротьбі проти занепаду родової солідарності київської династії Мономах намагався згуртувати князів проти половецької загрози. Володимир зміцнив міжнародні позиції Київської Русі, з ним шукали дружби через династичні шлюби правителі Візантії, Швеції. Сам Мономах був одружений у першому шлюбі з Гітою, дочкою англійського короля Гаральда ІІ Годвінсона; друга дружина — невідома на ім'я; третя — також невідома на ім'я дочка половецького хана Аєпи.

Задля стабілізації внутрішнього становища Русі Мономах впровадив систему заходів, серед яких важливе місце посідало законодавство. Усвідомлюючи вимоги господарчого розвитку країни, він здійснив правничо-фінансові реформи, засади яких увійшли до «Руської правди» й відомі як «Статут» Володимира Мономаха. За «Статутом» обмежувалася безконтрольна діяльність лихварів і землевласників, яка призводила до зубожіння городян і селян, скасовувалося холопство за борги, гарантувалися інтереси зовнішньої торгівлі.

Гучну славу й популярність Мономах здобув завдяки широким просвітницьким заходам. Часи його князювання характеризуються розквітом церковного та світського будівництва, малярства, письменства. Мономах отримав гарну освіту, був талановитим письменником. Його блискуче написане «Повчання дітям» (1118), що містить історико-побутові, культурні сюжети, моральні настанови, було адресовано молодому поколінню. Цей твір базувався на християнських положеннях про добро, справедливість, гідність. Життєвою мудрістю й благочестям князь ділиться з близькими людьми, закликаючи їх бути порядними, підтримувати убогих і скривджених, шанувати старших і любити молодших, не гнівити Бога й не чинити людям зла. Кожен ранок слід починати радісно, звертаючись до Бога з проханням благословити на добрі справи. Вплив християнських ідей позначився і на політичних позиціях Володимира (прагнення встановити договірні відносини між князями, засудження нападів на чужі князівства тощо).

В історії Володимир Мономах залишився взірцем доброчесності та державної мудрості. Культурним спадком Володимира є укладена за його ініціативою «Повість временних літ», власна літературна творчість, що стали великим внеском у розвиток української і світової культури.


ЗОБРАЖЕННЯ:

Портрет (уявний) Володимира Мономаха.