Олексій Бобринський

XIX ст.Росія, УкраїнаПідприємництво і меценацтво

Олексій Олексійович Бобринський (1800-1868) — підприємець, громадський діяч, онук імператриці Катерини II.

Народився в сім’ї позашлюбного сина імператриці, якому мати-самодержицяподарувала село Бобрики в Тульській губернії, а її законний спадкоємець Павло І нагородив свого брата званням графа і землями.

З дитинства Олексій виховувався у сільській місцевості, де й зародився в нього інтерес до землеробства. Після військового училища та служби у гусарському полку він вийшов у відставку й оселився в Тульській губернії. Тут започаткував своє перше цукрове виробництво. Через кілька років повернувся до Петербурга, де брав активну участь у будівництві першої в Росії Царськосільської залізниці і став її першим директором.

У 1838 р. О. Бобринський вирішив перенести цукрове виробництво в Україну й назавжди оселився в Смілі на Черкащині. Протягом десяти років побудував навколо шість цукрових і один цукрорафінадний завод. Усі вони були оснащені найдосконалішим обладнанням, а робітники мали пристойні побутові умови. При кожному заводі граф відкрив лікарню, школу, будував церкви, постійно стежив за оновленням технологічних процесів, які знав не лише теоретично, а й на практиці — міг бути машиністом, пічником, теслярем. На заводи Бобринського приїздили по досвід і науку з багатьох інших підприємств. Із 40 технологів, які працювали у нього в різні роки, 24 потім стали директорами заводів або самостійними підприємцями. Навчалися й засновники відомої фірми «Брати Яхненки і Симиренко».

В коло інтересів Бобринського входили нові конструкції сушарок та хлібосховищ, розробка торфу та бурого вугілля, досліди з садівництва та лісопосадок, вдосконалення сільгоспінвентарю тощо. Він винайшов кілька видів плугів, заглибників, розпашників, катків, сівалок.

О. Бобринський був членом кількох наукових товариств, які займалися питаннями економіки, сільського господарства, цукроваріння, природознавства, статистики, його обрали почесним членом Київського університету св. Володимира.

Він випереджав багатьох сучасників в умінні дивитися вперед. Деякий час вивчав явища магнетизму, потім захопився фотографією, вивчав квітникарство і видав брошуру про свої спостереження. В одній зі своїх економічних праць писав: «Народ досягне блискучого майбутнього, коли в ньому пробудяться, за сприяння уряду, здорові творчі сили, коли бюрократична влада не завдаватиме шкоди».