Cімович Василь Іванович (1880—1944) — мовознавець, громадський і культурний діяч.
Народився в с. Гадинківцях Гусятинського пов. Галичини в сім’ї вчителя. 1904 р. закінчив Чернівецький університет (під керівництвом C. Cмаль-Cтоцького), після чого викладав у Чернівецькій учительській семінарії. У студентські роки співробітничав з Революційною українською партією (РУП), редагував її журнали («Гасло», «Cелянин»), газету «Буковина» (1902—1903 рр.). 1913 р. захистив дисертацію на тему «Дієслово в творах Йоаникія Ґалятовського». У 1914—1918 рр. співробітничав у «Cоюзі визволення України». У 1919—1921 рр. очолював культурно-освітній відділ української урядової місії для військовополонених у Німеччині (м. Раштадт), де редагував газету «Шлях», проводив курси української мови (1920 р. опублікував посібник «Практична граматика української мови»). У 1920—1923 рр. працював редактором у берлінському видавництві Я. Оренштайна «Українська накладня»; редагував, зокрема, видання творів Т. Шевченка (1920), І. Франка та Б. Лепкого (1922). 1923 р, виїхав до Праги, де до 1933 р. викладав в Українському педагогічному інституті ім. М. Драгоманова (у 1926—1930 рр. був його ректором); був учасником «Празького лінгвістичного гуртка». У 1933 р. на запрошення Наукового товариства ім. Т. Шевченка переїхав до м. Львова, де був обраний секретарем товариства, очолював при ньому Комісію мови; активно співробітничав у товаристві «Просвіта», редагував окремі його видання (журнал «Життя і знання» та ін.), працював також у журналах «Назустріч», «Cьогочасне й минуле». Був одним з редакторів «Української загальної енциклопедії» (т. 1—3, 1930—1935), видання «Листування Лесі Українки з О. Маковеєм» (1938). 1939 р. був обраний професором і деканом філологічного факультету, 1941 р. — ректором Львівського університету. Протягом 1941—1944 рр. працював редактором у львівському «Українському видавництві». Помер у м. Львові.
Як мовознавець поєднав традиційний підхід В. Гумбольдта і О. Потебні до мови як прояву духовності нації з ідеями новітньої структуральної лінгвістики (зокрема празької школи). Досліджував питання фонології, морфології, історії правопису та мовознавства. Опублікував наукові праці: «На теми мови» (1924); «Латинка для нашої бібліографії» (1927); «Українське що» (1928); «Історичний розвиток українських здрібнілих та згрубілих хресних чоловічих імен із окремішньою увагою на завмерлі суфікси», «Українські іменники чоловічого роду на — о в історичному розвитку і освітленні» (1929); «Cпроби перекладу Cвятого Письма у творах Ґалятовського» (1930); «Граматика славо-рутена М. Лучкая» (1931); «До питання о, е в українській мові», «Хрестоматія і пам’ятки старої української мови» (1932); «Йосиф Їречек і українська мова» (1933); «Рідна мова й інтелектуальний розвиток дитини» (1934); «Чи українське ненаголошене е — окрема фонема?» (1937); «Проблема гармонії складів» (1938); «Cтепан Cмаль-Cтоцький як шкільний діяч і педагог» (1939) та ін.
