Трохимовський Михайло Якович (1739, с. Безуглівка, тепер Ніжинського р-ну Чернігівської обл. — 21.09.1813, с. Великі Сорочинці, тепер Миргородського р-ну Полтавської обл.) — лікар, член-кореспондент Санкт-Петербурзької медико-хірургічної академії.
Народився в сім’ї священика, навчався в місцевій школі. У 1752 р. вступив до Києво-Могилянської академії (КМА), де був одним iз кращих студентів. Своїм вступом на медичну ниву зобов’язаний професору I. Политицi, який під час поїздки в Україну у 1761 р. відібрав понад 50 студентів КМА, що успішно склали йому іспит з латинської мови. Після бесіди зi студентом школи богослов’я Трохимовським подав щодо нього окреме прохання про зарахування поза встановленим нормативом. При цьому професор наголошував на визначних здібностях юнака, досконалому знанні ним латинської, німецької, французької та грецької мов. У жовтні цього ж року разом з Д. Самойловичем, А. Італинським та iн. майбутніми відомими лікарями виїхав до Санкт-Петербурга. Став одним із небагатьох вихованців Санкт-Петербурзької сухопутної госпітальної школи, які після півроку навчання дістали звання підлікаря. Після складання у 1763 р. лікарського iспитy, зарахований на військову службу. Під час Російсько-турецької війни 1768—1774 рр. брав участь у бойових діях у запорозьких степах, під Бендерами та Перекопом, надавав медичну допомогу хворим на чуму. Розроблена ним у 1770 р. інструкція-настанова про розпізнавання i лікування чуми відіграла значну роль у боротьбі з епідемією у 1770—1774 рр. Звільнившись у 1772 р. за станом здоров’я з армії, дістав дозвіл Санкт-Петербурзької медичної колегії на цивільну роботу. У 1773—1813 рр. жив i працював у Сорочинцях. На власні кошти утримував лікарню, в якій надавав безкоштовну медичну допомогу бідним. Широко застосовував лікування місцевими лікарськими рослинами. Особливо популярним був виготовлюваний ним за власним рецептом настій з трав, відомий серед медиків у XVIII ст. під назвою «трохимівка», для лікування шлунково-кишкового тракту. Завдяки застосовуваним ним засобам лікування, Сорочинці стали відомі в Російській державі ще й під назвою «Лікарівщина». Є автором першої в Російській імперії праці з фармакології лікарських рослин «Рассуждения о растениях в Крымской степи полковым лекарем усмотренных» (СПб., 1772). запроваджене ним застосування при лікуванні окремих хвороб цілющих властивостей місцевої «мінеральної купелі», про що він сповіщав Санкт-Петербурзьку медичну колегію у 1786 р., дозволяє вважати його першовідкривачем миргородської мінеральної води. Звільнений у 1782 р. за станом здоров’я від служби без призначення пенсії, оскільки для медичних чинів вона не передбачалася, був змушений влаштуватися на посаду лікаря Миргородського повіту. Листувався зi своїми товаришами з КМА та Санкт-Петербурзької сухопутної госпітальної школи, надіслав Д. Самойловичу похвальний відгук на його праці про чуму. 3 iбрав багату медичну бібліотеку. У 1809 р. у своєму будинку надавав акушерську допомогу при народженні майбутнього письменника М. В. Гоголя. За yспіхи в галузі практичної медицини удостоєний звання штаб-лікаря (1777), обраний членом-кореспондентом Санкт-Петербурзької медико-xipypгічної академії (1811).
ПОСИЛАННЯ: Києво-Могилянська академія в іменах, XVII — XVIII cт.: Енцикл. вид. / Упоряд. З. І. Хижняк; За ред. В. С. Брюховецького. — К.: Вид. дім «КМ Академія», 2001. — С. 540—541; Бородий Н. К. М. Я. Трохимовский… СЗ, 1977, № 8.
