Туган-Барановський МихайлоІванович (21.01.1865, с. Соляниківці, тепер Куп’янського р-ну Харківської обл. — 22.01.1919) — державно-політичний діяч, економіст, історик, політолог, академік УАН.
Народився у дворянській родині. Рід по батьківській лінії походить з татарських поселенців XIV ст. у Литві (повне прізвище — Туган-Мірза-Барановський), мати — українка з Полтавщини.
Туган-Барановський закінчив класичну гімназію, вищу освіту здобув на природничо-математичному і правничо-економічному факультетах Харківського університету (1888, 1889) і доповнював студії в Англії (1892). З 1893 р. працював столоначальником у департаменті торгівлі й мануфактури Міністерства фінансів. З 1895 р. викладав у Санкт-Петербурзькому університеті, вступив в Імператорське вільне економічне товариство (з 1896 — його голова). Блискуче захищає магістерську і докторську дисертації у Московському університеті. У 1901 р. за участь у студентській демонстрації висланий до Полтавської губернії. До 1905 р. жив у с. Пізняки на Полтавщині (тепер село Чорноуського р-ну), співпрацював із земськими установами. У 1905 р. першим звернувся в Полтавське губернське земство з ініціативою встановити пам’ятник Т. Шевченку. Цього ж року повернувся у м. Санкт-Петербург, викладав, був удруге приват-доцентом Петербурзького університету, одночасно професором економічного факультету Петербурзького політехнічного і комерційного інститутів; також приватного університету Шанявського у Москві (кафедра кооперації). Активний діяч української громади і Товариства українських поступовців у Петрограді, кадет.
Один із найяскравіших представників ліберального руху в Україні. Влітку 1917 р. Туган-Барановський повертається в Україну і як член Української партії соціалістів-федералістів, один із авторів її програми, бере активну участь в українському громадському і державному житті. Недовгий час (вересень — грудень 1917) був генеральним секретарем (міністром) фінансів, з жовтня —
в. о. генерального секретаря торгівлі й промисловості Української Народної Республіки, але найбільше уваги присвятив кооперативним справам. Туган-Барановський відстоював створення власної української валюти, очолював Українське товариство економістів ради Українського центрального кооперативного комітету, брав участь у створенні УАН. Він — один із організаторів і декан юридичного факультету Українського державного університету в Києві, засновник і директор Інституту для виучування економічної кон’юнктури і народного господарства України УАН. За Директорії УНР призначений радником з економічних питань делегації УНР на Паризькій мирній конференції.
Туган-Барановський — редактор часопису «Українська кооперація», автор близько 200 праць, головна з яких — «Російська фабрика в минулому і сучасному» (1898).
Помер несподівано в потязі по дорозі до Парижа, куди їхав у складі української дипломатичної місії. Похований в Одесі.
ПОСИЛАННЯ: Народжені Україною: Меморіальний альманах у двох томах. — Т. II. — К., 2002. — С. 642; Довідник з історії України. — К.: Генеза, 2001. — С. 884—885.
