Юрій ІІ Болеслав Тройденович

XIV ст. → Київська Русь → Княжа доба → Князі та князівни

Ю́рій II Болесла́в Тро́йденович (бл. 1306—07.04.1340) — син мазовецького князя Тройдена ІІ     і давньоруської князівни Марії, дочки князя белзького і галицько-волинського Юрія І Львовича; останній галицько-волинський князь з роду Романовичів (1323—1340).

У 1323 р. успадкував галицький престол. Будучи, як і його батько, католиком, прийняв православну віру та ім’я Юрій. Намагаючись протистояти експансії Польщі та Угорщини, підтримував союзні відносини з Тевтонським орденом і Литвою. Робив спробу повернути Люблінщину, яку в 1302 р. захопила Польща.

Юрій II Болеслав був одружений з дочкою великого князя литовського Гедиміна. Прагнучи зміцнити князівську владу, вів боротьбу проти бояр, в якій спирався на міщан. Юрій II підтримував розселення німецьких колоністів, задумав запровадити католицтво. Ці заходи Юрія II Болеслава підривали значення місцевої аристократії. Період правління Юрія II позначився поступовим занепадом Галицько-Волинського князівства: посилився ординський вплив, безуспішною була боротьба з Польщею за Люблінську землю, міста дедалі більше контролювалися іноземними купцями та ремісниками, національну знать фактично було усунуто від адміністративної влади, місцеве населення наверталося до католицизму.

Масове невдоволення народу політикою Юрія II дало підставу боярам не тільки для активної агітації, але й до активних насильницьких дій. У 1340 р. бояри організували проти Юрія II Болеслава змову і отруїли його у Володимирі.


ПОСИЛАННЯ:

Малий словник історії України / Відповідальний редактор Валерій Смолій. — К.: Либідь, 1997.


Портрет (уявний) Юрія ІІ Болеслава Тройденовича.