Потоцький Микола

XVII ст. → Польща, Росія → Козацька доба → Гетьмани

Потоцький Микола (бл. 1594, Поділля — 20.11.1651, м. Хмільник, тепер Вінницької обл.) — польський військовий і державний діяч, шляхтич польський. Магнат. Воєвода брацлавський і писар польний коронний. Староста остерський, черкаський, барський, каштелян краківський. Великий гетьманкоронний Речі Посполитої.

Представник давнього аристократичного магнатського роду Потоцьких, який дав Речі Посполитій чимало визначних діячів. Народився у володіннях Потоцьких на Поділлі. Мав прізвисько «Ведмежа лапа». Батько польського полководця Стефана Потоцького.

Служив у королівському війську. Під час Цецорської битви 1620 р. потрапив у татарський полон, але незабаром був звільнений. Був воєводою брацлавським (1636), гетьманом польним (1637), старостою остерським (1642), черкаським (1643), барським (1643), каштеляном краківським. З 1646 р. — великий гетьман коронний Речі Посполитої. Він командував військами, які придушували селянсько-козацькі повстання під проводом П. Павлюка (1637), К. Скидана, Д. Гуні, Я. Острянина (1638).

У часи Хмельниччини керував урядовими військами Речі Посполитої, але був розгромлений у Корсунській битві 1648 р. Разом із М. Калиновським потрапив у полон до козаків і виданий Б. Хмельницьким кримському ханові. Визволений за великий викуп родичами, після чого його знову призначили гетьманом коронним. Щоб помститися за загибель сина і його війська у цій битві, М. Потоцький наказав зруйнувати м. Корсунь.

Командував шляхетськими військами Речі Посполитої у Берестецькій битві 1651 р. Того ж року брав безпосередню участь у підписанні Білоцерківського договору.

ПОСИЛАННЯ: Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. Луцьк: Вежа, 2000; Довідник з історії України // Енциклопедичний словник. За ред. І. Підкови та Р. Шуста. — К.: Генеза, 1993.