Павло Степанович Нахімов народився в с. Городок на Смоленщині у дворянській сім’ї, родовід якої відомий дослідник В. Модзолевський виводив з української козацької старшини. Після закінчення Морського кадетського корпусу (1818)
служив на Балтійському флоті. В 1822—25 рр. здійснив навколосвітнє плавання на фрегаті «Крейсер». Учасник Наваринської морської баталії (1827),
За подальші майже двадцять років служби на Чорноморському флоті він пройшов усі щаблі
Його мистецтво флотоводця з усією повнотою виявилося під час Кримської війни (1853—56). Очолюючи ескадру Чорноморського флоту, П. Нахімов заблокував головні сили турецького флоту в Синопі та розгромив їх 18 листопада 1853 р. у Синопській морській битві. Від лютого 1855 р. Нахімов як командир Севастопольського порту і воєнний губернатор міста опікувався обороною Севастополя — головної бази Чорноморського флоту. Вдалі рішення адмірала — затопити біля входу в бухту кілька парусних суден з тим, щоб перешкодити доступу до неї ворожого флоту, його дійові розпорядження щодо зміцнення оборони міста із суходолу через будівництво додаткових оборонних споруд, встановлення берегових батарей, створення і підготовка резервів, талановите керування військами безпосередньо під час бойових дій — усе це значною мірою забезпечило довгочасність оборони Севастополя, яка тривала 349 днів (13 вересня 1854—27 серпня 1855 р.). Військові чесноти та привабливі особисті якості адмірала забезпечили йому високий авторитет серед захисників міста. 28 червня (10 липня) 1855 р. під час об’їзду передових укріплень на Малаховому кургані П. Нахімова було смертельно поранено.
На честь уславленого флотоводця в роки Другої світової війни в СРСР було засновано орден і медаль. Його ім’ям названо
