Кобилиця Лук’ян (1812, с. Путила-Сторонець, Буковина, тепер смт Путила, райцентр Чернівецької обл. — 24.10.1851, м. Гура-Гумора, тепер м. Гура-Хуморулуй, Румунія) — громадський і політичний діяч, керівник селянського руху на Буковині в 40-х рр. ХІХ ст.
Народився на Буковині в сім’ї селянина-кріпака. У 1839 р. обраний селянами уповноваженим громади, протягом кількох років організовував подання скарг до окружної й галицької крайової адміністрацій та у вищі органи влади у Відні на утиски дідичів. У відповідь на заборону селянам користуватися лісами, незаконно визнаними власністю дідичів, у 1843—1844 рр. очолив активний виступ 22 сільських громад Русько-Довгопільської дільниці, які оголосили ліси та пасовища своєю власністю, усунули панську адміністрацію та припинили виконання панщини й інших повинностей, самочинно переобрали сільську старшину, вимагали переведення до категорії державних селян, домагалися заснування шкіл. Виступ було припинено за допомогою урядових військ, а Кобилиця був заарештований та ув’язнений.
Під час революції 1848—1849 рр. в Австрійській імперії селяни у 1848 р. обрали Кобилицю депутатом Віденського рейхстагу, де він відстоював інтереси своїх виборців. У відповідь на обмежену селянську реформу 1848 р. у Галичині, на Буковині та Закарпатті в листопаді того ж року очолив повстання гірських сіл Вижницької і Сторожинецької дільниць. Охоплені повстанням сільські громади в петиціях до австрійського парламенту (рейхстагу) домагалися залишення Буковини в складі Галичини всупереч вимогам румунської верхівки виокремити її в автономну аміністративну одиницю в складі Австрійської монархії. Повстання тривало до літа 1849 р. й припинилося внаслідок застосування до повстанців військової сили, ув’язнення 10 селянських ватажкків, конфіскації майна.
У квітні 1850 р. Лук’яна Кобилицю вдруге було заарештовано у Жаб’єму і вислано до м. Гура-Гумора (нині м. Гура-Хуморулуй, Румунія), де він і помер унаслідок тяжкої хвороби, спричиненої катуваннями у в’язниці.
Посилання: Енциклопедія історії України. — Т. 4. — К., Наукова думка, 2007. — С. 372.
